Сьогодні знайшов в інтернеті достатньо цікаву піраміду якості або глибини сприйняття інформації знань з якою я особисто не кінця погоджусь. І зараз поясню чому,

Але, по-перше, сама піраміда:

Згідно з наведеними даними найменш ефективним методом є лекції до яких би я додав аудіокниги. А найбільш ефективним - викладання предмету.

1. Лекція - 5%
2. Читання - 10%
3. Відео - 20%
4. Приклад - 30%
5. Дискусія - 50%
6. Практика - 75%
7. Викладання - 90%

Ніби на перший погляд все так і є, і дійсно ми найбільш повно розуміємось на предметі знань коли намагаємось його пояснити аудиторії. Але, що стосовно перших сходинок то тут є певний конфлікт з функціоналом наших органів сприйняття та функцією пам'яті. Саме через це я не згоден з автором таблиці і запропонував би такий її варіант:

Чому я виклав методи саме в такій послідовності?

1. Відео - 10%
2. Приклад - 20%
3. Лекція - 30%
4. Дискусія - 40%
5. Читання - 60%
6. Практика - 75%
7. Викладання - 90%

Поясняю:

1. Ми не зберігаємо інформацію в пам'яті у вигляді даних на кшталт цифр або букв. Наша уява створює візуальний відбиток який у нас асоціюється з інформацію яку ми вирішили зберігти. І коли ми намагаємось щось спам'ятати то ми шукаємо саме візуалізацію, а не дані.

2. Ми дуже добре запам'ятовуємо тільки те, що нам погано дається. І взагалі не запам'ятовуємо те, задля отримання чого ми не витрачали жодних сил.

3. Людина сприймає інформацію наступним чином:

1. 65% - візуально
2. 20% - на слух
3. 7% - тактильно
4. 5% - на нюх
5. 3% - на смак

 При цьому важливо розуміти, що ця наша особливість сприйняття складається таким чином через те, що ми намагаємось отримувати інформацію витрачаючи на це найменше ресурсів нашого мозку. Так - так, наш мозок - найбільш лінива частина нашого організму.

Ми з легкістю сприймаємо інформацію візуально тому, що нам нема потреби генерувати візуальні образи для її інтерпретації. Через це відео сьогодні стало настільки затребуваним, а освітні відео одними з найбільш з популярних. Ми не використовуємо ресурс мозку, і нам це подобається.

Так само з прикладами. Ми не візуалізуємо інформацію самостійно і не вигадуємо ситуації для її пояснення - за нас це робить викладач. Таким чином він не задіює наш мозок.

З лекцією вже складніше. Так, ми отримуємо сурогат знань, але нам ще треба додати у них води своєї уяви задля закріплення її у пам'яті.

Що стосується дискусії - то і тут є можливість уникнути задіяти можливості нашої уяви. Ми можемо не використовувати її взагалі вимушуючи аудиторію з якою їде дискусія доводити свої тезиси самостійно. Або взагалі постійно погоджуватись з ними.

Читання - це дійсно вершина осягнення та опанування знань. Чому?

Тому, що для читання ми задіємо наш мозок процентів на 90.

Тільки вдумайтеся: Нам необхідно символи об'єднати в слова, слова у речення, створити візію і тільки після цього її зрозуміти - і! Прийняти чи не прийняти.

Про практику я не знаю, що додати. На цей випадок є цікаве прислів'я: "В теорії практика від теорії не відрізняється, на практиці - ні".

Так само виглядає ситуація і в реальному житті. Гарне знання теорії майже ніколи не стає запорукою успіху. Практично засвоєні уроки. Набиті шишки та інколи безсонні ночі приносять знання предмету настільки доскональне, що додати здається і нема чого.

Що стосується викладання - то дійсно тут не можна не погодитись. Викладаючи ти інтерпретуєш образи накопичені в пам'яті таким чином щоб вони стали зрозумілі всім. Це складна неблагодатна і дуже тяжка справа. Вчити людей на практиці дуже важко, як би це легко не здавалось в теорії.

Ну і на самий на останок я висловлю припущення, що найбільш суттєвим методом на 100% оволодіння предметом досягається коли людина починає писати.

Це найбільш складний для нас метод інтерпретації інформації.

Пишучи та переписуючи ми не просто створюємо щось нове, але й адаптуємо його до максимально прийнятного для всіх бажаючих ознайомитись з вашим манускриптом рівня. Ми буквально примушуємо працювати наш мозок на всі 150%. Ми генеруємо візуальні образи, перетворюємо їх на символи, слова, речення і перечитуючи знову і знову переінтерпретуємо і переписуємо задля того щоб наша думка стала максимально зрозумілою.

Можливо саме через це дуже важливим підтвердженням про отримання знань слугує ваша дипломна робота, монографія, книжка.

Підсумовуючи все вище сказане, що я хочу сказати: я вважаю, що знання за здобуття яких не довелось платити знецінюються або забуваються дуже швидко. Водночас знання заради який довелось попотіти ви засвоюєте краще і пам'ятати будете все життя.

Спільно